13.05.2008
Плачте, друзі, плачте сльозами радості за переможців, і віддавайте їм належне

Макіївка. 9 травня. «Ранок фарбує ніжним світлом» полотна стягів над колоною святкової ходи, букети квітів у тих, хто йде в шерензі до Вічного вогню в Сквері Слави.

Ми - «вечірковці» - у котрий раз творчо заздримо своїм колегам з «Юніон»-ТВ, оскільки в описі всієї цієї краси, натхненності, щирого підйому учасників свята перо не може конкурувати з телекамерою. Тому по-газетному скажемо головне: День Перемоги в Макіївці вдався на славу. Яскраво, гідно, благородно. Людей було набагато більше, ніж у минулому році; сценарій — набагато насиченіший, чим можна було уявити; організованість — повчитися б тим, хто відповідав за захід на Саур-Могилі в день приїзду Президента України.

Почесна місія: привітати!
Кожний День Перемоги залишає в пам'яті воїнів-визволителів свою, особливу позначку, все далі й далі віддаляючи травень 1945-го. І тим цінніше для двох макіївчан - Віктора Воловича та Івана Когтева стала зустріч ранком 9 травня 2008-го з міським головою Олександром Мальцевим, яка підкреслила — їх військові заслуги не забуті. Тим більш на державному рівні.

У присутності голів п'яти районних ветеранських організацій та ії міської ради Олександр Миколайович від імені Президента України Віктора Ющенка вручив кавалеру двох орденів Великої Вітчизняної війни і двох орденів Червоної Зірки Віктору Воловичу — орден Богдана Хмельницького II ступеня, а володарю чотирьох медалей «За відвагу» Івану Когтеву — поздоровлення Президента. Ці нагороди ветерани-макіївчани повинні були отримати особисто з рук Віктора Ющенка напередодні на Саур-Могилі, але...

Після чого меру передано торт від міської ради ветеранів — з подякою за увагу та турботу, які проявляє Макіївка до солдатів Великої Вітчизняної. І після теплого спілкування всі разом направилися на урочисту ходу.

9-й день тріумфуючого травня
... І ось колона біля Вічного вогню. Тріумфальний голос Левітана у котрий раз повертає героїв у далекий 1945-й. Далі теплі слова вітання міського голови Олександра Мальцева — знову свідчать про пошану нинішніх поколінь до фронтовиків, працівники тилу, дітей війни. А признання 11-класниці ЗОШ №108 Юлії Арцебашевой: «Ваш подвиг та стійкість, дорогі ветерани, завжди будуть для молоді високим взірцем», справді на роки зігріли серця винуватців свята, від імені яких виступив Євгеній Татарінов, голова міської ради ветеранів:
- 63-й раз після Великої Перемоги зустрічаємось ми з вами. На жаль, залишається все менше і менше серед нас людей, які врятували мир у жорстокі 40-і роки від фашистської чуми. Сьогодні їх — тільки одна шеренга. Скаржитися на своє життя, свої роки немає резону і не солідно цього дня, але неможливо закривати очі на мракобісся божевільних від політики! І соромно за їх образливі дії з переписування історії війни.

8 травня всі країни Європи святкували Перемогу. Навіть переможені нами німці відзначають це свято, як перемогу над нацизмом у своїй державі та покладають квіти до пам'ятників солдатів Красної Армії. Образливо та боляче, що в нашій Україні намагаються переглянути минуле.

Один розумний фронтовик сказав про слов'янські народи, що спочатку вони зі своєю м'якосердою безпечністю та довірливістю доводять себе до краю прірви, а потім отямлюються та захоплено виправляють становище. Так було на Чудському озері в 1242 при Олександрі Невському, так було в 1812 році, коли розгромили щонайпотужнішу армію Наполеона, так було в 45-му, коли від гітлерівських полчищ і сліду не залишилося. Ми перемогли, і я, від імені ветеранів, дякую макіївчан за те, що шанують цей великий день — присутність городян тут красномовно говорить про це, - заключив Євгеній Татарінов.

Душевність моменту весни
Хвилина мовчання, салют пам'яті із кількох орудій, покладення квітів до меморіалу Вічний вогонь, що символізує незгасне світло Перемоги та живе тепло сердець, які віддали за неї життя, проходило урочисто та сумно. Під звуки зворушливо ностальгічної мелодії з відомого всім фільму «17 митевостей весни» майбутні захисники Вітчизни - учні макіївських шкіл - твердо чеканячи крок, почесною вартою вишикувалися у пам'ятника загиблим. Сльози застилали очі не тільки у ветеранів, але і у тих, хто не випробував і сотої частки того, що випало на долю ветеранів випробувань, коли юнаки преклонили коліна та скорботно схилили голову, віддаючи дань Великому Подвигу і тим, кому зобов'язані життям. Мирним та світлим.

Багрові троянди, запашний бузок, червоні гвоздики — всі квіти, які могло подарувати місто в цей урочистий день полеглим в бою за майбутнє без стрілянини та вибухів, весняним різноманіттям укрили меморіал. Так було завжди і так буде!

А муніципальний оркестр вже грав самий незабутній вальс фронтових часів «На сопках Манчжурії». Витираючи вологі очі, колишні фронтовики поспішили на заклик улюбленої мелодії, і ось вже перші пари легко та красиво вальсують майданчиком. Всім смертям на зло! Вони ще й молоді фору дадуть наші любимі, що не згинаються ні перед якими труднощами ветерани.

Парувала кухня «польова»
Запарувала, пахнучи ароматом армійського кулешу, польова кухня, яку організувала господиня відомого в місті ресторану «Лехаим» Катерина Осолінкер. Їли гості та нахвалювали: «Добра каша, з душею приготована». Чинно сидячих за столиками переможців шанобливо обслуговували працівники міського управління АПК та торгівлі разом з керівником — заступником міського голови Оленою Котляренко.

- Багата каша, у війну такою не годували, - вдарився в спогади 94-річний житель Гірницького району Володимир Барбакар, який пройшов усю війну. - Фронтова їжа біднішою була, не з салом, як зараз, а на соняшникової олії, і те якщо привезти зможуть. До вечора, коли бій утихне. Але солодше її, особливо після вдалої битви, нічого не було.

- За нашу Перемогу! - піднімали стаканчики з традиційними 100 грамами колишні безстрашні воїни, зворушені увагою міського голови Олександра Мальцева. Випити за такий тост – святе діло і переможців, і тих, хто щиро вшановував їх.

«Вечерняя Макеевка»